Vsevidno.ru

Рубка атомного підводного човна "Курськ", що затонула 9 років тому в Баренцевому морі, виявлена на звалищі металобрухту в мурманської промзоні. Як передає місцевий телеканал ТБ-21, вже вдалося з'ясувати, кому належить шматок легендарної субмарини. Виявляється, вона не безхазяйна, однак нікому не потрібна. При цьому раніше висувалася ідея зробити з неї пам'ятник. Загибель "Курська" і 118 чоловік на його борту - одна з перших великих національних трагедій, що сталися при президенті Володимирі Путіні. Його дії як верховного головнокомандуючого і поведінку інших влад в той час стало об'єктом гострої критики в ЗМІ.

- Трагедія "Курська" (ДОВІДКА)

Атомна підводний човен "Курськ" затонув у серпні 2000, через рік її підняли на поверхню. Ще через деякий час привезли в Росляково і розрізали на голки. Свого часу влада обіцяла зберегти рубку. Зараз її частина (металева огорожа) стоїть занедбана й засипана снігом на території металобази в мурманської промзоні. Активісти загальноросійського руху підтримки флоту виявили її несподівано.

За даними місцевих ЗМІ, а також голови мурманської організації загальноросійського руху підтримки флоту Віталія Поборчего, рубка іржавіє в металобрухт вже давно. На металобазу її привезли на металобазу шість років тому. Передбачалося, що вона стане частиною меморіалу пам'яті загиблих підводників і розміститься біля Храму Спаса-на-Водах в Мурманську. Але рік тому невідомі особи продали її як шматок металу. Зараз рубка - власність металобази.

За словами Поборчего, суспільство підтримки флоту має намір розібратися, хто вирішив священну реліквію металобрухтом і скільки за це отримав. Колишні і нинішні офіцери мають намір залучити до розслідування правоохоронні органи. І в результаті домогтися, щоб рубка Курська все-таки стала пам'ятником.

Пригоди рубки

Втім, у рубки знайшлися і фактичні власники. Це Володимир Козловський, консультант міністерства економічного розвитку Мурманської області. Він є одним з ентузіастів, який намагався домогтися від міської влади можливості встановити рубку біля храму. Він говорить, що фактично частина "Курська" належить йому і Володимиру Коробкіна - заступник голови Ленінського округу.

Козловський особисто привіз рубку з Снєжногорськ до Мурманська і в сюжеті показує кадри, як її везли і як вивантажували на металобазу в 2004 році. Міськрада з тих пір так і не затвердив проект пам'ятника.

Козловський заявляє: головна причина того, що рубка стоїть занедбана й нікому не потрібна, не тільки чиновницьке небажання щось робити, але і відсутність грошей - ні флот, ні місто, ні підприємства не виділили ні копійки. При цьому сума потрібна в мільйон рублів.

Помічник командувача Північним флотом Ігор Бабенко заявив, що крім обурення і обурення, в даній ситуації не може бути інших почуттів. "Коли ми говоримо про совість, про пам'ять, ніяким рублем і ніякої кошторисом ці категорії виправдовуватися не повинні". Бабенко підтвердив, що огорожа рубки за узгодженням з мерією Мурманська було передано кілька років тому групі ентузіастів, які захотіли поставити в пам'ятник в обласному центрі.
 

Як заявив помічник командувача, у випадку, якщо Мурманська не потрібна ця рубка, флот забере її назад, передасть в Відяєво або Петербург, жителі яких у свій час зверталися з таким проханням до командування флотом.

Однак мер Мурманська Сергій Суботін, дізнавшись про долю частини "Курська", заявив: "Перш за все це ненормально, що рубка валяється десь у промзоні, а не стоїть на почесному місці. Я докладу всіх зусиль, щоб пам'ятник" Курська "був" .

 
У свою чергу, командувач Північним флотом адмірал Микола Максимов обіцяв взяти під особистий контроль ситуацію з рубкою.
Він був до глибини душі обурений тим, що рубка виявилася на Північній металобази в Мурманську. Микола Максимов докладе всіх зусиль, щоб вона найближчим часом стала пам'ятником "Курська".

Трагедія "Курська" (ДОВІДКА)

У серпні 2000 року екіпаж "Курська" вийшов в море для участі у збір-похід кораблів Північного флоту, який повинен був стати останньою практичної тренуванням флоту перед походом в Середземне море.

Як випливає з хронології трагічних подій, що відбулися 12 серпня в Баренцевому морі, в 8:51 за московським часом командир атомохода капітан 1-го рангу Геннадій Лячін доповів на командний пункт про виконання умовного ракетного удару по кораблях "супротивника". Наступна торпедних атака, яка повинна була відбутися в період з 11:30 до 14:30, виявлена не була. Командир АПЛ на зв'язок більше не вийшов.

Приблизно до опівночі 12 серпня 2000 командувач Північним флотом В'ячеслав Попов оголосив "Курськ" аварійним і віддав наказ почати пошук і порятунок атомохода. Усього в операції з порятунку було задіяно 20 кораблів і суден флоту. На борту атомохода знаходилися 111 членів екіпажу, 5 представників штабу 7-ї дивізії підводних човнів Північного флоту РФ і два співробітники підприємства "Дагдізель". "Курськ" був виявлений в неділю, 13 серпня, о 04:36 на глибині 108 метрів в 80 милях від головної бази Північного флоту - Сєвероморська.

19 серпня почалася міжнародна рятувальна операція, в якій брали участь російські, норвезькі, британські та один південноафриканський водолази. Увечері 20 серпня, після того, як водолази встановили, що носова частина корабля, в якій знаходилося більше половини членів екіпажу, сильно пошкоджена, а 9-й відсік затоплений, в Мурманську було зроблено офіційну заяву про загибель підводників.

Операція з підйому тіл членів екіпажу почалася 21 жовтня 2000 року. За 16 днів водолази змогли виявити і підняти на поверхню 12 тіл підводників. Пізніше, після того, як силами голландсько-норвезького консорціуму Mammoet-Smit Атомохід було піднято і доставлений в плавдоки заводу в Росляково, з його корпусу слідчі військової прокуратури витягли тіла ще 103 підводників. Двоє матросів - Дмитро Котков та Іван Hефедков, а також головний спеціаліст "Дагдізеля" Мамед Гаджиев залишилися назавжди в море.

За мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку, указом президента РФ від 26 серпня 2000 капітану 1-го Геннадію Лячіну присвоєно звання Героя Росії. Орденами Мужності нагороджені всі члени екіпажу (посмертно).

26 липня 2002 тодішній генеральний прокурор РФ Володимир Устинов заявив, що кримінальна справа, порушена Головною військовою прокуратурою (ГВП) 23 серпня 2000 року за статтею "порушення правил безпеки руху та експлуатації морського транспорту, що призвели по необережності смерть двох або більше осіб", припинено за відсутністю складу злочину.

"У ході слідства встановлено, що катастрофа сталася о 11 годині 28 хвилин 26,5 секунди в Баренцевому морі внаслідок вибуху, центр якого локалізована в місці розташування практичної (навчальної, без бойового заряду) торпеди всередині четвертого торпедного апарату і подальшого розвитку вибухового процесу в бойових зарядних відділеннях торпед, що знаходилися в першому відсіку АПРК "Курськ", - сказав генпрокурор РФ.

Згідно з висновками експертів, що знаходилися в 9-му відсіку АПЧ 23 людини загинули від отруєння чадним газом не пізніше ніж через 8 годин після вибухів. "У зв'язку з цим до моменту виявлення затонулого крейсера врятувати будь-кого з них було вже неможливо", - зазначив Устинов.

За його словами, в ході слідства встановлено, що евакуація екіпажу через рятувальний люк з використанням глибоководних аварійно-рятувальних апаратів також була неможлива через що утворилася негерметичності люка.

"Інші версії про причини катастрофи АПРК" Курськ "та загибелі його екіпажу в ході слідства ретельно перевірені і не знайшли підтвердження", - підкреслив тоді Устинов.

Тим часом багато родичі загиблих висловили незгоду з припиненням розслідування. Від імені сімей 40 загиблих моряків адвокат Борис Кузнєцов звертався зі скаргами в московський гарнізонний і окружний військові суди, вимагаючи відновити слідство. Проте суди першої та другої інстанцій не знайшли підстав для поновлення розслідування і відмовили в задоволенні скарги.

Адвокат оскаржував, зокрема, правильність висновку судово-медичної експертизи, що встановила, що моряки 9-го відсіку АПЧ "Курськ" прожили в стані стресу не більше 4,5 - 8 годин. Однак, за словами Кузнєцова, у повторній (комісійної) експертизи досліджувалися тіла лише 12 з 23 моряків цього відсіку.

На думку юриста, в залежності від того, скільки часу були живі моряки "Курська", можна говорити про відповідальність тих, хто керував пошуково-рятувальними роботами. Адвокати родичів загиблих моряків наполягали також на відновлення слідства відносно ряду посадових осіб Північного Флоту.

Последние новости